«Проліски»
А там за пагорбом сідає сонце
Люди питають хтоці двоє хто це?
Сидять у тиші до самої ночі
Вони б сказали та не хочуть
За них все скажуть очі
Він покохав її по весні
Бо її очі мов проліски, проліски
Він покохав її по весні
Бо її очі мов проліски, проліски
Він покохав її по весні
Бо її очі мов проліски, проліски
Її очі — то є глибина, глибина
Він щоночі тоне в них в своїх снах
А зранку цей погляд завжди буде поряд
Хай люди говорять вони не зі зла
Її очі чисте відображення
Як знайти такі ніхто не скаже нам
Та зустрівши свої на всі сто ти танцюєш, співаєш
Хай навколо все зникне на мить
Хай не чути нікого крім нас самих
Хай сьогодні день, мов яскравий сон
І в її очах квітне пролісок, пролісок
Він покохав її по весні
Бо її очі мов проліски, проліски
Він покохав її по весні
Бо її очі мов проліски, проліски
Він покохав її по весні
Бо її очі мов проліски, проліски
«Подснежники»
А там за холмом садится солнце
Люди спрашивают кто те двое, кто это?
Сидят в тишине до самой ночи
Они бы сказали, да не хотят
За них все скажут глаза
Он полюбил ее по весне
Потому что ее глаза как подснежники, подснежники
Он полюбил ее по весне
Потому что ее глаза как подснежники, подснежники
Он полюбил ее по весне
Потому что ее глаза как подснежники, подснежники
Ее глаза – это глубина, глубина
Он каждую ночь тонет в них в своих снах
А утром этот взгляд всегда будет рядом
Пусть люди говорят, они не со зла
Ее глаза чистое отражение
Как найти такие никто не скажет нам
И встретив свои на все сто - ты танцуешь, поешь
Пусть вокруг все исчезнет на миг
Пусть не слышно никого кроме нас самих
Пусть сегодня день, как яркий сон
И в ее глазах цветет подснежник, подснежник
Он полюбил ее по весне
Потому что ее глаза как подснежники, подснежники
Он полюбил ее по весне
Потому что ее глаза как подснежники, подснежники
Он полюбил ее по весне
Потому что ее глаза как подснежники, подснежники
